Розділ 15. ФОРТЕПІАННІ ТА ХОРОВІ ТВОРИ Б. ЛЯТОШИНСЬКОГО У ВИБУДОВІ СИМВОЛІСТСЬКИХ ЗАСАД МИСЛЕННЯ КОМПОЗИТОРА

Тема нарису зумовлена високою значущістю спадщини Б. Лятошинського, внесок якого у вибудову «українського авангарду» заслуговує особливої шани й відповідної уваги до стильової специфіки вияву тих авангардних ознак мислення. Табуйованість символізму в мистецтві й мистецтвознавстві ХХ століття, що склалася з різних причин на Заході й на Сході, у вітчизняних умовах (естетичні критерії домінували у митців Заходу, ідеологічно-політичні – в умовах радянської державності), визначила замовчування того мистецького і світоглядно-культурного шару, який сукупно називається символізмом. Тільки в умовах поставангардного буття ставлення до того напряму поступово змінилося, ба більше, за спостереженням О. Маркової, від 1970-х років піднялася хвиля
неосимволізму в межах «мозаїчності» поставангардного буття [3, с. 99-134]. Цей поворот естетичних та ідеологічних переваг стосується і ставлення до спадщини Б. Лятошинського, в якого категорично «не помічалися» вихідні дебюсистсько-ваґнеріанські і скрябіністські установки від перших проб творчості (про це – [5]).
У цьому плані особлива увага спливає до хорових здобутків композитора, які самою жанровою природою в умовах українського творчого підходу тяжіли до традиціоналістських стильових вимірів. Основою інтелектуальних побудов Б. Лятошинського справедливо вважають інструментальну симфонічну сферу, вокальні, зокрема хорові, композиції існують у явній залежності від генеральної ідеї творчого здобутку композитора – симфонічного «літописця» провідних ідей-образів вітчизняної історії.
Тому епохально-зламна книга про Б. Лятошинського В. Самохвалова [8] так і обмежувалася симфонічними здобутками як сутністю його творчої спадщини. Цікава і багато в чому стильово уточнювальна монографія І. Савчука [7] не торкається взагалі перипетій стильових виборів композитора в межах сукупної типологічної жанрової палітри. У книзі однієї з авторок цієї публікації
[5] простежено символістську вибудуваність фортепіанної творчості Б. Лятошинського, у статті [6] показано стильову затребуваність стосовно сольно-вокального вираження. В цьому випадку
йдеться про хорові здобутки композитора, які усвідомлюються в дотичності до символістських засад, спеціально простежених в інструментальній творчості.
Основне питання, яке вирішується в цьому нарисі, це питання стильової ідентифікації хорових композицій Б. Лятошинського в руслі їхньої причетності до символістських вимірів, очевидних
стосовно інструментальних і сольно-вокальних набутків майстра. Методологічним озброєнням виступає інтонаційний підхідшколи Б. Асаф’єва в Україні, як це показано в працях Л. Довгань,
О. Маркової, В. Самохвалова та інших провідних мистецтвознавців Вітчизни. В результаті вперше у вітчизняному музикознавстві зроблено висновки про символістський стильовий принцип, який
простежується в хорових творах композитора.