Розділ 11. ВІДТВОРЕННЯ УГОРСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНО-РЕЛІГІЙНОЇ ІДЕЇ В ДУХОВНІЙ ХОРОВІЙ ТВОРЧОСТІ З. КОДАЯ

Проблема національного в музичному мистецтві, яку по-різному оцінювали в певні періоди його історії, на сучасному етапі зосереджена на ментальному розумінні його сутності. Саме це в ситуації угорської культурно-історичної традиції висуває особливу значущість у ній релігійного компонента. Один із кульмінаційних етапів осмислення національної специфіки різних музичних культур припадає на XIX–XX століття, що характеризуються свідомою цільовою установкою не лише на «ренесанс» етнічних традицій, а й на їх духовне осмислення крізь призму «національної ідеї» та релігійного служіння.
Ця релігійна інтенціональність світосприйняття, особливо показова для названого періоду, фокусує увагу й на творчості З. Кодая в його виходах на хорову, церковну, духовну музику.
У світовій музичній практиці ХХ століття Золтан Кодай відомий як видатний угорський педагог, музикант, композитор, фольклорист, публіцист і громадський діяч, який вплинув на розвиток
угорської музики ХХ століття та її музично-педагогічної практики. Його можна назвати засновником сучасної угорської композиторської школи та системи музичної освіти Угорщини на різних рівнях, що зачіпає одночасно питання розвитку музичної культури, відродження інтересу до традиційної угорської музики та її духовних настанов. Хоровий спадок З. Кодая як славетного представника названої музично-історичної традиції, затребуваний у сучасній виконавській практиці й нині потребує подальших досліджень музикознавчого та історико-культурологічного порядку, що обумовлює актуальність теми представленої статті.
Аналіз наукових розвідок за заявленою тематикою виявляє різноманітність аспектів її дослідження. Так, проблема національного та інтернаціонального в музиці та мистецтвознавстві взагалі є предметом аналітики у працях Н. Горюхіної [3], І. Ляшенка [7]. Їх доповнюють політологічні дослідження специфіки тлумачення поняття «національної ідеї», що набуває особливої актуальності в умовах сьогодення [див.: 9; 2]. Узагальнення основних етапів розвитку угорської історії, духовних настанов її існування та ролі цієї країни в бутті європейського ареалу демонструє дослідження Е. Мольнара [8].
Сутність власне угорської національної ідеї, її релігійної компоненти та її проєкцій у хоровій спадщині Ф. Ліста є предметом дисертаційного дослідження та супутніх публікацій Г. Шпак [14].
Широта заявленої проблематики відповідно потребує досліджень з історії угорської музично-історичної, духовної та фольклорної традицій, що знаходимо в наукових розвідках З. Кодая [6; 18],
Б. Сабольчи [10; 11], Г. Асталош [1] та ін. Кожна з них виявляє оригінальність культурно-історичного внеску Угоршини в європейську культуру та музику.
Названі роботи вітчизняних та зарубіжних авторів, присвячені угорському культурному феномену та його релігійній компоненті, становлять питомий ґрунт і для дослідження багатогранної
творчої [15; 16; 17; 19] та педагогічної [13; 20] діяльності З. Кодая в межах жанрово-стильових та духовно-етичних шукань європейської культури початку ХХ століття. Проте його спадщина,
і насамперед духовна хорова, поки що не стала предметом фундаментальних мистецтвознавчих узагальнень в українському музикознавстві та мистецтвознавстві.
Широкий музично-культурологічний підхід визначає мету представленої статті, що орієнтована на виявлення поетико-інтонаційної унікальності духовної хорової спадщини З. Кодая в річищі жанрово-стильових настанов угорської національно-релігійної ідеї та її художнього відтворення в річищі культури першої половини ХХ століття. Отже, наукова новизна дослідження визначена її аналітичним ракурсом, що враховує не тільки узагальнення духовно-інтонаційних ознак культових хорових творів З. Кодая («Угорський псалом», «Budavari Te Deum», «Missa brevis») та їхньої ролі у формуванні угорської національної композиторської школи першої половини ХХ століття, а й наслідування в них провідних настанов угорської національно-релігійної ідеї.