Розділ 10. СТИЛЬ «ПРЕКРАСНОГО СПІВУ» ЯК ВІДГОЛОС МІСТЕРІАЛЬНОСТІ ОПЕРИ

В осмисленні явищ мистецтва в їхній історичній характерності базовим залишається стильовий підхід. Через приналежність стилю до фундаментальних категорій музикознавства, проблематика його вивчення стосується цілої низки аспектів, серед яких особливу увагу приділяємо розглядові стилю в ракурсі метафізики історії музики. Сама типологічна сутність стилю одночасно
вказує й на ситуативну конкретність, зумовлену соціокультурними вимогами епохи, й на здатність ефективної пролонгації в умовах Новітнього часу, що зазвичай маркується префіксами «нео»,
«пост». При цьому «відродження» стилю на новому рівні актуалізується духовними орієнтирами часу, що визнає значущість не всього комплексу минулого, а окремих його відрізків. Стильовий підхід у музикознавстві, започаткований працями Ґ. Адлера, плідно розвивається по сьогодні. Сприятливим для цього став науковий базис стильового аналізу, закладений вітчизняними й зарубіжними вченими світового масштабу. Сучасні дослідження музичних явищ виявляють авторське бачення проблеми стилю в контексті комплексного підходу. Притаманне всім видам мистецтва, поняття стилю націлює на розгляд художнього синкрезису,культового в своїй основі.
Особливе місце в усталенні взаємодії мистецтва і культових практик належить театральним явищам. Від початку свого виникнення ритуал мав колективне втілення і призначався для семіологічного повідомлення «ідеалу», який мав не так розумітись, як переживатися членом спільноти. Ритуальні дійства в їхній світоглядній спрямованості закономірно призводили до театралізації, розвиток якої на музичному ґрунті породив явище опери. Науковий розгляд феномену опери здійснили Б. Асаф’єв, Ю. Вайнкоп, Р. Донінґтон, Л. Іванова, Н. Каданцева, Г. Кречмар, Г. Куколь, Т. Ліванова, О. Маркова, Б. Покровський, А. Хохловкіна, М. Черкашина та ін. Питання теорії та історії опери різноспрямовано вирішуються в дисертаціях сучасних науковців: Т. Бояренко, Ван Мінцзе, Л. Смагіної, О. Новосьолової, В. Осипової, Шан Юна та ін. Водночас залишається потреба простежити механізми виконавського
втілення ідеальних початків у опері, виражених через знаки стилю.
Цей нарис спрямований на осмислення стилю «прекрасного співу» в контексті містеріальності опери й потребує вирішення питань:
1. Становлення стильових знаків опери з позицій спадщини ритуально-магічних дійств.
2. Виявлення містеріальних аспектів стилю «прекрасного співу» в опері бароко.
Методологічною основою роботи є дослідження з теорії музичного стилю, історії опери, метафізики історії, а також дослідження у сфері виконавського музикознавства, присвячені питанням стилю. Використані методи: вивчення спеціальної літератури, історичний, теоретико-типологічний, стильовий, жанровий, порівняльний аналіз, систематизація, узагальнення.