«Капричіо на ку-ку» ДЖ. Фрескобальді як феномен гри в культурі раннього бароко

     У цьому розділі монографії здійснено комплексний аналіз «Капричіо на ку-ку» Дж. Фрескобальді у контексті музичної культури раннього бароко з акцентом на інтерпретації твору як феномену гри. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю розширення традиційного музикознавчого підходу через залучення культурологічної оптики, зокрема концепції гри, розробленої Й. Гейзінгою. На основі аналізу жанрової специфіки капричіо, поліфонічної організації, метроритмічної структури та тематичної багатошаровості доведено, що твір Дж. Фрескобальді функціонує як динамічний і відкритий процес, у якому реалізуються принципи варіативності, імпровізаційності та непередбачуваності. Особливу увагу приділено ролі інтонації «ку-ку», яка, з одного боку, виступає структуроутворюючим елементом, а з іншого – набуває значення ігрового знака, що організовує взаємодію голосів і формує ефект «діалогу» зі слухачем. Багатотемність твору інтерпретується як прояв ігрового мислення, де кожна тема функціонує як окремий «хід» у розгортанні музичної драматургії, вступаючи у складні комбінації та трансформації. Зміни метричної організації, чергування тридольних і чотиридольних розділів, а також варіативність ритмічної організації розглядаються як форма «гри з часом», що порушує стабільність сприйняття та підсилює динаміку розвитку. У результаті дослідження обґрунтовано, що капричіо у творчості Дж. Фрескобальді постає як жанрова модель, та як культурна практика, в якій поєднуються свобода і правило, структура і імпровізаційність. «Капричіо на ку-ку» може бути осмислене як своєрідна модель музичної гри барокової епохи, що відображає ширші тенденції культурного мислення раннього Нового часу.