Сакральна первинність ударних та струнно-щипкових і секуляризована вторинність співу та мелодійних інструментів

Автори

Олена Маркова
Одеська національна музична академія ім. А.В.Нежданової, Україна
https://orcid.org/0000-0003-4711-9538

Ключові слова:

cакральність, первинність і вторинність, ударні інструменти, струнно-щипкові інструменти, мелодійність і спів, секуляризація музичного мислення, міфічне світосприйняття і ритуаліка, інструментальне мислення

Анотація

Актуальність теми дослідження зумовлена сучасним станом «перегляду цінностей», що відбувся на початку третього тисячоліття, коли у минулому столітті сталося релігійне відродження, і паралельно цьому процесу в мистецтві відбулося відсунення його художньої значущості на користь культурної цінності духовного естетизму, одухотворенного гедонізму. Останні намітили категоричне «заміщення» у мистецьких творіннях життєвого мімезису поринанням у надбуттєві цінності мисленнєвої комбінаторики, у захоплення чистотою абстракцій звукових сполучень (зокрема, феномен «народної електронної музики»), у замилування першорелігійною співністю, екстатикою ранньохристиянської музики та відповідних шарів інорелігійного мистецва. Ці процеси живої музичної діяльності, що йдуть у річищі «неоренесансу-неоготики» останніх півтораста літ (див. розробки щодо цих стильових явищ [2; 12]), потребують перегляду естетико-етичних достоїнств звуковираження, які безнадійно театралізувалися в турботі про «правду вираження», забуваючи про органіку для музичного світу його розгорненості до транцендентного, що під-носить душі до зазвичай недоступних людині висот Неосяжності, Наддосконалості, яка не має жодних аналогів у бутті.
У класичній для людської історії постренесансних трьох століть естетиці увага зосереджувалася в координатах співочості та характеристичності, інструментарій концентрувався навколо мелодійних інструментів та наближених до них, у яких справедливо вчувалися мовленнєво-інтонаційні звороти, а струнно-щипкові відчувалися як «звучно-збіднені». Ми знаходимо постійні свідчення домристів-мандоліністів про те, що очевидною є їх близькість до скрипки – але поза силою і артикуляційною гнучкістю останньої. І в тому ж річищі – висунення серед ударних типу маримби, що «заміняє» фортепіанно-ксилофонові акордово-мелодійні побудови, позаяк «чиста» ударність сприймається, і так воно і є, як дещо віддалене від мелодійно-душевного виявлення.
Але чистота екстатичного впливу ударних – безсумнівна й чітко відмежована від індивідуалізованого тону подання якість. Але саме ця сторона ударності цінується в психології організаційних заходів, що виводять людей зі стану буденної рутини, вказуючи на знаки надзвичайного, екстремального і того, стоїть над особистісним і буттєвим. Цю специфіку фіксації надзвичайного прекрасно схоплювали ті, що працював у звуковому оформленні майданних та інших соціальних актів, спрямованих на відрив від стабільності соціуму та уведення його у стан готовності до змін.
Інструментальна оснащеність музики була неодноразово переглянута музичними теоретиками з відповідним переглядом нових засобів виразності – візьмемо хоч би автореферат дисертації Сергія Олексійовича Бородавкіна «Принципи оркестрового мислення Й.С. Баха», захищеної у 1998 році в НМАУ ім. П.І. Чайковського (Київ) за спеціальністю 17.00.03 та наступні книги про оркестрове мислення різних епох, у тому числі це дослідження барокових особливостей інструментування, тембральної драматургії та фактурних принципів в інструментальних творах Баха.
Однак ці названі і численні подібні дослідження у різних частинах світу не торкаються принципово світоглядних чинників, які примушують міняти інструментальний загал людської музи-ки, наділяти його запозиченнями з різних напрацювань народів планети. Врешті решт, настав час переглянути принципи інструментального налаштування, який явно перестає живитися мелодійно-мовленнєвими звуковими наповненнями в тому напрямі, як це сформувало класику Нового часу і спрямувало інерцію в позакласичний період Нового часу.
Обґрунтування історичної первісності ударних і струнно-щипкових інструментів у вибудові інструментального та вокального оснащення сучасного інструментального обладнання європейської академічної системи музичної гри вказує на логічне розмежування двох етапів вивчення зазначеного у назві розділу предмету. По-перше, це засвоєння історичної фундації перкусійністю як явищем, що відображує первинні міфічні світоуявлення людей, не властиві цивілізаційному антропоцентризму і пов’язаним з ним етапам людського буття. По-друге, це усвідомлення глибинної виявленості струнних, які у класичний період сконцентровані навколо смичкових мелодійних інструментів, пов’язаних із мовленнєвою інтонаційністю, тоді як антропоцентричний стрижень мелодійності та мовленнєвого інтонаційного фонду в ньому являється надбудовою відносно першістю щипкового інструментарію, пов’язаного з первісною перкусійністю через виділення тонової окремості у звукови-добутті і тим віддаленої від «наслідування мовлення», недопустимого у міфенному доцивілізаційному способі мислення.
Первісність культури ударного інструменталізму у світовій історії є аксіоматичним положенням, що прийняте усіма описами музичної ритуаліки міфічних часів і зафіксоване у формулі про «уникнення природності людського голосу» у первісній музиці», що складає розвиток ідеї гетерофонії у Г. Адлера як першомузичного виявлення в історії людства [23]. Дещо менш аксіоматичним, ніж теза про ударний інструменталізм, як первісно музичну ознаку в ритуальних дійствах Первісності, є теза про ґрунтовність щипково-струнної основи хордофонів (струнних інструментів), хоча історія клавірів та фортепіано як «королівського» (рояль) явлення в них у термінології витримує назву cembalo-cimbalum. З них рояль, попри усі коментарі, вказує на ідентифікацію зі струнно-щипковими, тобто цитроподібними інструментами [6], звучання яких передує рояльному втіленню співочої кантилени, асоційованої або з голосом, або зі струнно-смичковою грою.
У межах даного нарису пропонуємо два розділи, які присвячені окремо сакральним витокам і виражальній сутності ударних («філософії музичної ударності» в неопіфагорійській термінології дослідження В. Чернеця та О. Маркової [18]), і окремо ритуально-пізнавальним початкам струнно-щипкового інструментального надбання.

Біографія автора

Олена Маркова, Одеська національна музична академія ім. А.В.Нежданової

доктор мистецтвознавства, професор, заслужений працівник культури України, професор кафедри теоретичної та прикладної культурологїї

Посилання

Андросова Д. В. Символізм і поліклавірність у фортепіанномувиконавстві ХХ ст. : монографія. Одеса: Астропринт, 2014. 400 с.

Батанов В.Ю. Універсалізм композиторської особистості в му-зичному мистецтві ХХ – початку ХХІ ст. Автореф. дис…. канд. мис-тецтв., 17.00.03. Одеса: Одеська нац.муз.академія імені А.В.Неждано-вої, 2016. 16 с.

Берґсон А. Творча еволюція / переклад з франц. Романа Осадчука.Київ: Видавництво Жупанського, 2010. 318 с.

Боплан де Г. Л. Опис України, кількох провінцій Королівства Поль-ського, що простягаються від кордонів Московії до Трансильванії, разомз їхніми звичаями, способом життя і веденням воєн. Пер. з Руанськоговидання 1660 року. Київ: Видавництво «ФОП Стебеляк», 2017. 168 с.

Еліаде М. Священне і мирське. Міфи, сновидіння і містерії. Ме-фістофель і андрогін. Окультизм, ворожбитство та культурні уподо-бання (пер. Г. Кьорян, В. Сахна). Київ: Основи, 2001. 592 с.

Зінків І. Бандура як історичний феномен: монографія. Київ:ІМФЕ, 2013. 448 с.

Кашкадамова Н. Мистецтво виконання на клавішно-струнних ін-струментах (клавікорд, клавесин, фортепіано). XVI–XVIII ст.: навчаль-ний посібник. Тернопіль: СНП «АСТОН», 1998. 300 с.

Леві-Строс К. Первісне мислення. Київ: Український центр ду-ховної культури, 2000. 324 с.

Лосєв О. Вступна стаття. Музична естетика Античної Греції.Київ: Музична Україна, 1972. 322 с.

Ліу Бей. Жанр скрипкового концерту у творчості композиторіврізних національних шкіл та епохально-стилістичних переваг. Дис.:докт. філософії. Одеса: ОНМА ім. А.В. Нежданової, 2025. 189 с.

Маркова О. Музичні архетипи та «Прометеїв комплекс» музики.Українське музикознавство. Вип. 30. Київ, 2001. С. 51-60.

Навоєва І. Л. Українська хорова, вокально-ансамблева творчістьу контексті стильової неоготики пост-постмодерну. Дис. канд. мисте-цтвознавства – 17.00.03. Одеса: ОНМА, 2018. 189 с.

Одеська консерваторiя: забуті імена, нові сторінки / гол. ред.і автор вступ. статті М. Огренич, ред.- упоряд. О. Маркова. Одеса:ОКФА, 1994. 248 с.

Полянська Т.П. Тріо-соната як жанровий феномен ХVII–XVIII ст. Дис. канд. мист. – 17.00.03. Одеса: ОНМА ім. А. В. Неждано-вої, 2016. 163 с.

Стахевич А. Искусство bel canto в итальянской опере XVII–XVIII веков: монография. Харьков, 2000. 305 с.

Степанова О. Ю. Піанізм Лондонської і Віденської фортепі-анних шкіл: компаративний аналіз. Дис. канд. мистецтвознавства –17.00.03. Суми, СДПУ імені А. Макаренка, 2018. 224 с.

Сун Жуйшань Духовно-пісенна ґенеза арії та її виконавська па-радигма. Дис. доктора філософії – 025. Одеса: ОНМА ім. А. В. Нежда-нової, 2023. 178 с.

Чернець В., Маркова О. Філософія інструменту – філософія му-зики: актуальний українознавчий аспект. Київ: Ліра–К, 2026. 127 с.

Шевченко Л. М. Стильові характеристики української форте-піанної культури ХХ століття: монографія. Одеса: Астропринт, 2019.336 с.

Шейко В., Богуцький Ю., Германова де Діас Є. Культурологія:навчальний посібник. Харків, ХДАК, 2011. 473 с.

Шульгіна В., Яковлев О. Інтелектуальна біографія як жанро-во-типологічне узагальнення. Трансформація музичної освіти і культу-ри: традиція і сучасність Пам’яті засновників музичної культурологіїв Україні професорів І. Ляшенка, І. Котляревського, О. Костюка при-свячується. Тези і матеріали Міжнародної науковотворчої конферен-ції 7–9 травня 2022 року. Одеса: Астропринт, 2022. С. 235-237.

Юань Шуцзін. Струнні смичкові в музиці готики й бароко таїх сучасне втілення (на прикладі виконання “Іспанської симфонії”Е. Лало). Магістрська робота. Одеса: ОНМА імені А.В. Нежданової,2023. 44 с.

Adler G. Über der Heterophonie // Jahrbuch Musikbibliothek Petersfür 1908. Lеіpzіg, 1909. S. 17-28.

Goodman F. Magic symbols. Brian Trodd: Handcover/ Januar 1,1989.

Lebl V. Elektronicka hudba. Praha: SHV, 1966. 104 s.

Ross A. The Rest Is Noise: Listening to the Twentieth Century. NewYork, 2007.27. Toffler Alvin. Trzecia fala / przekł. E. Woydyłło, Warszawa, 1985.

Світова культура і музика в динаміці змін сьогодення : колективна монографія
Світова культура і музика в динаміці змін сьогодення: колективна монографія

##submission.downloads##

Сторінки

79-108

Опубліковано

квітня 23, 2026

Деталі про цю монографію

ISBN-13 (15)

978-617-8883-57-7

Date of first publication (11)

2026-04-23