Розділ 1. ДИЗ’ЮНКЦІЙНА ЄДНІСТЬ ФОРТЕПІАННОЇ ПАРАДИГМАТИКИ ЄВРОПИ Й УКРАЇНИ В РІЗНОМАНІТТІ РЕГІОНАЛЬНИХ СКЛАДОВИХ

Вказаний у назві поворот теми дослідження закладений потребами реалій фортепіанного мистецтва й культури в Україні, історично складена на європейських засадах регіональна будова
якої потребує диференційованого ставлення до її культурних індексів і мистецьких класифікацій. А останні органічно «накладені» на світово-епохальну парадигматику фортепіанних виборів,
що закономірно склалися в розвиток моцартіанства й бетховеніанства, вибудувані розрізненням клавірно-«політного», так званого «легкого», і театралізованого-симфонізованого «рояльного»
піанізму. Розроблення останнього показані в роботах Д. Андросової, Л. Степанової, Л. Шевченко, тоді як регіональні відмінності стильових переваг фортепіанних шкіл України у вказаній систематиці відносин зі світовими стильово-парадигматичними виявленнями не піднімалися.
Наразі метою є виявити специфіку фортепіанної парадигми України через зазначення її диз’юнктивної якості у відношеннях регіональних переваг. Така постановка питання ґрунтується
на позиціях інтонаційного підходу школи Б. Асаф’єва в Україні в культурологічних аспектах його компаративного й герменевтичного виявлення, як то маємо у працях Д. Андросової, О. Маркової, О. Рощенко та інших знаних музикознавців нашої Вітчизни. Висунуто оригінальне узагальнення відносин складових фортепіанної парадигми від ХІХ до ХХ століття, а також віднайдено
якість диз’юнкції в характеристиці взаємодії вищеназваних складових в унікальних поворотах регіонального їхнього втілення.